ПРОГРАМА ДІЙ

ПРОГРАМА ДІЙ

УКРАЇНСЬКОЇ РАДИ МИРУ 

______________________________________________________________

на період досягнення миру та післявоєнного відновлення України

 

Затверджена Президією Української Ради Миру 22.05.2025 р.

 

ВСТУП:

Українська Рада Миру (УРМ), як громадська платформа сприяння миротворчості, у період повномасштабної війни, виконує важливу місію — зміцнення моральної стійкості українського суспільства, протидії дезінформації, адвокації справедливого миру та захисту гідності України на міжнародній арені. Попри триваючу воєнну агресію, Україна вже сьогодні формує бачення майбутнього миру та закладає основи для післявоєнного відродження держави й суспільства. Саме в цьому контексті змінюється не лише формат діяльності УРМ, а й її місія, стратегічні цілі та інструменти впливу.

 

Оновлена Програма дій УРМ охоплює перехідний період — від війни до миру, що включає як підтримку громадянського спротиву, так і підготовку до післявоєнної гуманітарної трансформації. УРМ має здійснити стратегічний перехід — від стратегії національного опору до гуманітарного лідерства, від ситуативної громадянської активності — до сталої інституції морального відновлення, суспільного діалогу та міжнародної миротворчої суб’єктності.

 

Ключовою умовою цього переходу є формування нового гуманітарного порядку — на основі патріотизму, суверенітету власної держави, гідності, солідарності, етичної відповідальності, поваги до прав людини й багатоманітності, який буде сприяти відновленню довіри в суспільстві, зціленню травм і запобіганню новим конфліктам. Програма дій УРМ покликана надати інституційні механізми для відповіді на ці виклики.

 

УРМ бачить свою місію у зміцненні морального каркасу української державності — здатного поєднувати миротворчі наміри з оборонною спроможністю, гуманітарне лідерство — з історичною відповідальністю, пам’ять про жертви — з ненасильницькими моделями примирення. На противагу реваншистській ідеології країни-агресора, УРМ просуває платформу пам’яті без помсти, відкритого діалогу, міжнародної солідарності та гуманної відповідальності. Водночас УРМ займає чітку позицію щодо невідворотності покарання за воєнні злочини, повного відновлення територіальної цілісності України в межах міжнародно визнаних кордонів та недопущення капітуляційної риторики під виглядом примирення.

 

У новій місії УРМ втілюються п’ять ключових векторів дії:

 

•    • Створення Національної програми «Мир і розвиток для України» як публічного простору обговорення політики пам’яті, реінтеграції, гуманітарної дипломатії та стратегій миробудування;
•    • Впровадження мультирівневої моделі реалізації Програми — через регіональні ініціативи, партнерства з громадами та відкриту комунікацію із суспільством;
•    • Розбудова інституційної спроможності УРМ як постійно діючої гуманітарної організації нового типу;
•    • Запровадження системи оцінювання ефективності миротворчих та просвітницьких ініціатив на основі чітких індикаторів, громадського моніторингу та механізмів зворотного зв’язку;
•    • Участь у глобальних миротворчих і гуманітарних процесах як носія українського досвіду постконфліктної трансформації.

 

Оновлена Програма дій УРМ відповідає масштабним викликам сучасності — морально-психологічній травматизації, інформаційній дезорієнтації, кризі солідарності та загрозі зростання авторитарних наративів під прикриттям безпеки чи стабільності. У відповідь на це УРМ пропонує цілісну систему гуманітарних інструментів, що охоплює: 

• • освіту миру,
• • інфраструктуру етичної пам’яті,
• • гуманітарну дипломатію,
• • психосоціальну підтримку,
• • соціальну згуртованість,
• • відкритий національний і міжнародний діалог.

 

Особливого значення набуває стратегічна візія «Україна 2030 — як держава миру»: країна, що вистояла у війні, але не втратила гуманності; що здобула перемогу, не відступаючи від принципів гідності, свободи та глобальної етичної солідарності. Українська Рада Миру має стати моральним компасом на цьому шляху — інституцією, яка поєднує етичну рефлексію, практичні дії та міжнародну суб’єктність, будуючи фундамент для сталого миру в Україні та у світі.

 

1. 1.      Загальні засади

 

Завершення війни — це не лише початок мирного співжиття, а й складний процес суспільного переосмислення. УРМ бере на себе роль морального орієнтира, посередника і модератора суспільного діалогу — як на загальнонаціональному, так і на регіональному рівнях. Її завданням є подолання не тільки матеріальних, а й соціальних, психологічних та ціннісних наслідків війни.

 

Оновлена Програма дій УРМ трансформує її функціональну роль: від мобілізаційної структури періоду спротиву — до системної гуманітарної платформи сталого національного розвитку. Це переорієнтація від риторики мобілізації — до довготривалих трансформаційних цілей.

 

УРМ стає учасником глобального процесу формування післяконфліктного гуманітарного порядку денного, просуваючи етику миру, засновану на українському досвіді. В межах цього підходу ініціюється Національна програма «Мир і розвиток для України» — відкритий публічний простір для обговорення політики пам’яті, гуманітарної трансформації, етичного лідерства й міжсекторальної взаємодії.

 

УРМ еволюціонує від громадського інструменту опору — до стратегічного агента гуманітарного оновлення. Її функція полягає у поєднанні морального авторитету з модернізуючим впливом на інституції громадянського суспільства. Організація переглядає свою місію відповідно до нової історичної фази, визначаючи як пріоритет зцілення суспільства, відновлення довіри й формування нової гуманітарної архітектури.

 

Таким чином, у період після завершення війни головна мета УРМ полягає в сприянні сталому миру, національній єдності, відновленню інституцій і репутації України як держави, що утверджує гідність, свободу та глобальну відповідальність. УРМ залишається символом морального спротиву, водночас виступаючи активним суб’єктом гуманітарного відновлення, міжнаціонального порозуміння та публічної дипломатії.

 

1. 2.      Стратегічні виклики та ризики післявоєнного періоду 

 

Період після завершення широкомасштабної війни в Україні несе із собою не лише надії на відновлення, а й низку глибоких і багатовимірних ризиків, які загрожують стійкості миру, єдності суспільства та етичному переосмисленню минулого. Стратегічна складність полягає в тому, що травма війни продовжує діяти через приховані, але потужні механізми — як на індивідуальному рівні (через страх, гнів, втрату орієнтирів), так і на колективному (через недовіру, фрагментацію, поляризацію і вразливість до маніпуляцій).

 

Українська Рада Миру має усвідомлювати і проактивно реагувати на ці виклики, не лише як спостерігач, а як ініціатор системних рішень. Стабілізація після війни — це не автоматичний процес, а складна траєкторія, що потребує управління непевністю. У цьому контексті УРМ повинна діяти в межах парадигми ризик-орієнтованого стратегічного мислення, відслідковуючи тенденції, моделюючи сценарії, формуючи гуманітарну відповідь на загрози.

 

Умовно стратегічні ризики можна класифікувати за такими ключовими категоріями:

1. 1. Політичні ризики — пов’язані з можливим популізмом, фрагментацією та розбратом владних еліт і зниженням ефективності демократичного врядування. В умовах втоми суспільства, високих очікувань і ресурсних обмежень політична система може втратити стабільність або стати вразливою до авторитарних тенденцій та ворожої пропаганди.
2. 2. Соціальні ризики — це зростання поляризації між регіонами, поколіннями, соціальними групами. Повернення військових, інтеграція переміщених осіб, розчарування внаслідок повільного відновлення можуть призвести до кризи солідарності. Зростає ризик конфліктів на місцевому рівні, зокрема навколо доступу до ресурсів, відновлення житла, символічного визнання заслуг.
3. 3. Психоемоційні ризики — глибоко вкорінена колективна травма війни, яка проявляється у формі тривожності, агресії, депресії, емоційного вигорання. Без системної підтримки населення (через реабілітаційні центри, культуру турботи, терапію суспільства) психоемоційна напруга може блокувати конструктивну мобілізацію суспільства.
4. 4. Інформаційні ризики — пов’язані з дезінформацією, мовою ворожнечі, історичним ревізіонізмом, маніпулятивним наративним вторгненням ззовні. Інформаційне поле після війни буде полем боротьби за інтерпретацію минулого й майбутнього. У цьому середовищі особливо небезпечними є політики «національного забуття» або, навпаки, інструменталізація болю з метою популізму.
5. 5. Геополітичні ризики — загострення геополітичного суперництва, яке призводить до погіршення безпекової ситуації у світі та появи нових або відновлення старих воєнних конфліктів, продовження або нові форми зовнішнього втручання у внутрішню політику, посилення гібридного впливу на прикордонні території, використання економічного тиску або культурного впливу як інструментів дестабілізації. Україна залишатиметься об’єктом стратегічної конкуренції, і УРМ має сприяти формуванню гуманітарного щита — через дипломатію, освіту миру, інститути довіри.

 

На перетині цих категорій формуються складні міждисциплінарні сценарії ризиків, що вимагають глибокої аналітики, постійного моніторингу й гнучкої гуманітарної реакції. УРМ у цьому контексті виконує роль центру стратегічного гуманітарного передбачення із залученням науковців, громадських лідерів, експертів з безпеки, психологів та молодіжних організацій.

 

Таким чином, післявоєнний період не можна розглядати як фазу розслаблення чи рутинного відновлення. Це етап надзвичайної моральної та інституційної відповідальності, на якому формуються нові межі національного самоусвідомлення. УРМ, як модератор суспільного діалогу, бере на себе зобов’язання: не лише передбачати виклики, а й бути суб’єктом їх активного розв’язання через інститути довіри, гуманітарну етику, культуру миру та стратегічну готовність.

 

1. 3.      Пріоритетні напрями діяльності

 

УРМ концентрує свою діяльність на таких головних напрямах, які відображають запит суспільства на трансформацію колективного досвіду та побудову основ тривалого миру. Кожен із цих напрямів виконує системну функцію — від зшивання соціальної «тканини» до етичного лідерства та міжнародної співпраці. Програма спирається на цілісну логіку гуманітарного відновлення, де людина, спільнота та ідентичність перебувають у центрі уваги. Ці напрями формують міждисциплінарну рамку післявоєнної гуманітарної політики.

 

3.1.            Сприяння суспільній єдності та реінтеграції

У центрі цього напряму — робота зі зцілення травм, подолання внутрішніх бар’єрів та відновлення довіри між різними соціальними групами. Йдеться про активне сприяння побудові нового суспільного договору між громадами, ветеранами, переміщеними особами та родинами загиблих. Реінтеграція має відбутися не лише географічно, а й морально, емоційно, ціннісно. Програми примирення мають ґрунтуватися на повазі, діалозі та визнанні болю одне одного. Вони мають бути зорієнтованими на виконання таких завдань:

• • діалог між регіонами та соціальними групами;
• • підтримка ветеранів, переміщених осіб, родин загиблих;
• • програми примирення між різними групами громадянського суспільства, подолання поляризації та відновлення довіри.

3.2.            Збереження та розвиток освіти миру і культури ненасильства

 

Освіта миру для української молоді — це цілісна система виховання і навчання, яка формує цінності миролюбності, толерантності, відповідальності та поваги до людської гідності, поєднуючи їх із усвідомленням необхідності захисту державного суверенітету, патріотизму та готовності до спротиву агресії. Така освіта має на меті, щоб молодь сприймала мир не як прояв слабкості, а як стратегію сили, засновану на знаннях, внутрішній стійкості, обороноздатності та міжнародній солідарності.

 

Післявоєнне українське суспільство потребує нової освітньої парадигми, яка формуватиме цінності діалогу, ненасильства та гуманної відповідальності, водночас забезпечуючи усвідомлення важливості захисту свободи і цілісності держави. Освіта миру має стати не окремим предметом, а наскрізною темою освітнього процесу — від дитячого садка до університету. Вона повинна забезпечити не лише знання, а й практичні навички мирного співіснування, формування емпатії, відповідального лідерства і спільної безпеки.

 

Українська Рада Миру має координувати цей напрям як моральний і громадянський інститут, який сприяє поширенню гуманістичної культури, просуває миротворчі підходи у молодіжному середовищі та підтримує міжнародну співпрацю в галузі освіти миру.

 

Основні напрями цієї роботи:

• • інтеграція змісту освіти миру, її ціннісних орієнтирів і принципів захисту миру в шкільні та університетські програми;
• • організація та підтримка літніх шкіл, тренінгів, молодіжних таборів миру в національному та міжнародному форматах;
• • налагодження сталої взаємодії з міжнародними організаціями (ООН, ЮНЕСКО, ЮНІСЕФ, Радою Європи тощо) для обміну досвідом і реалізації спільних миротворчих ініціатив.

3.3.            Гуманітарна дипломатія та миротворчість

 

УРМ розширює свою роль у міжнародному вимірі, долучаючись до формування глобального порядку денного після війни. Через партнерства, експертну підтримку й місії миру, вона сприяє формуванню обличчя України як гуманітарної держави. Важливо не лише брати участь у проєктах, а й ініціювати власні концепції миру, засновані на українському досвіді миролюбності, патріотизму і захисту суверенітету власної держави. УРМ має стати активним чинником у створенні мережі народної дипломатії, здійснюючи такі види діяльності:

• • участь у міжнародних ініціативах післявоєнного відновлення;
• • експертна та практична підтримка стратегій сталого миру;
• • формування мережі народної дипломатії на основі партнерств УРМ.

 

3.4.             Інформаційна робота

 

Мир неможливий без інформаційної гігієни, критичного мислення та боротьби з дезінформацією. УРМ має діяти як фільтр та каталізатор правди, культури діалогу і змістовного публічного дискурсу. Особливу увагу має бути приділено боротьбі з мовою ворожнечі, ненависті та розбрату, що нав’язується українському суспільству ворожою пропагандою. Має втілюватися гасло: «відповідальне слово — складова національної безпеки». Головними напрямами роботи повинні бути такі:

• • просування культури миру в інформаційному просторі;
• • підтримка незалежних медіа, розвиток платформ публічного діалогу;
• • виявлення і протидія дезінформації, ненависті, мові ворожнечі.

 

3.5.             Етична інфраструктура миру

 

Мир має не лише політичну, а й глибоку моральну складову. Відновлення після війни вимагає створення центрів підтримки, нової гуманітарної етики, інституціоналізованої пам’яті. УРМ має ініціювати створення етичної інфраструктури — місць морального зцілення, солідарності та вшанування. Це — фундамент нової культури посттравматичного суспільства. В практичній площині повинні здійснюватися такі заходи:

• • сприяння створенню центрів психосоціальної реабілітації;
• • популяризація морально-гуманітарних цінностей суспільного відновлення;
• • збереження національної пам’яті та вшанування жертв війни.

 

3.6.             Міжнародна діяльність УРМ у післявоєнний час

 

УРМ має стати амбасадором гуманітарної місії України у світі. Вона репрезентує нову етику миру, базовану на досвіді спротиву, стражданні та солідарності. Її платформа передбачає збір  миротворчих ініціатив, діалогу та партнерства у глобальному масштабі. Завдяки цьому УРМ має сприяти посиленню міжнародної суб’єктності українського громадянського суспільства за наступними напрямами:

• • участь у роботі міжнародних структур (ООН, UNESCO, UNICEF, Рада Європи, ПАРЄ та інш.);
• • розвиток української гуманітарної дипломатії через громадські місії миру;
• • формування міжнародної мережі партнерських миротворчих організацій;
• • проведення серії круглих столів, конференцій, міжнародних форумів під гаслом: «Мир в Україні — Мир у світі».
• • створення споріднених з УРМ підрозділів, організацій, залучаючи, в тому числі, українців, які проживають за кордоном.

3.7.             Проведення молодіжної політики та формування покоління миру

 

Молодь — це не лише стратегічний ресурс майбутнього, а й активна сила формування нової гуманітарної культури, візії миру та національної ідентичності. УРМ, як моральна і просвітницька інституція, має закласти цілісну рамку залучення молодого покоління до процесів відновлення, діалогу, соціальної відповідальності та глобальної суб’єктності України. Тому майбутнє України як держави миру неможливе без активної участі молоді у процесах суспільного оновлення, гуманітарної трансформації та міжнародної співпраці.

 

Молодіжна політика УРМ має бути орієнтована на формування покоління, здатного не лише пам’ятати про війну, а й мислити категоріями солідарності, та глобальної відповідальності, комунікуючи з міжнародною спільнотою світу заради недопущення нових воєн та конфліктів. Молоді люди мають стати співтворцями культури миру, носіями нової етики лідерства та локальними агентами змін. УРМ сприятиме розвитку молодіжних ініціатив, створенню платформ для громадянської активності, обміну досвідом і формуванню транснаціональних мереж нової генерації миротворців за такими головними напрямами:

• • підтримка молодіжних лідерських програм, тренінгів, обмінів і шкіл миротворчості;
• • підтримка діяльності Молодіжної ради УРМ як окремого інституційного крила;
•  • розвиток проєктів співпраці з молоддю на місцевому рівні у громадах, закладах освіти, учнівському середовищі;
• • участь молоді в міжнародних гуманітарних форумах, конкурсах і ініціативах;
•  • підтримка стартапів, соціальних інновацій і творчих проєктів молоді, спрямованих на постконфліктне відновлення.

 

1. 4.      Механізми реалізації

 

Ефективність реалізації Оновленої Програми дій базується на багаторівневій моделі — від місцевих ініціатив до міжнародних альянсів. Інституційне зміцнення УРМ, партнерство з владою та громадськістю забезпечують легітимність, прозорість і сталість дій. Основу складає системна Національна програма, що з'єднує практику миру з гуманітарним розвитком. Моніторинг, регулярна звітність і відкритий публічний дискурс стають базовими інструментами реалізації. Головними механізмами реалізації Програми дій мають бути такі:

• • створення Національної програми «Мир і розвиток для України»;
• • формувати пам’ять про загиблих Героїв;
• • запуск миротворчих ініціатив  й культури миру;
• • партнерство з органами державної влади, закладами освіти та громадськими об’єднаннями.

 

1. 5.      Інституційна спроможність Української Ради Миру

 

Для ефективного виконання своєї нової гуманітарної місії УРМ має розвиватися як сучасна інституція з чіткою управлінською архітектурою, відкритими механізмами участі та широкою партнерською мережею. Інституційна спроможність передбачає професіоналізацію, цифровізацію та стратегічне кадрове оновлення. Ключовим ресурсом виступають довіра суспільства та співпраця з академічними, волонтерськими й міжнародними середовищами. УРМ має стати еталоном етичного управління та ефективної суспільної дії. Робота має здійснюватися за такими напрямами:

• • формування сучасної структури УРМ: центральний офіс, регіональні осередки, етична рада, молодіжне крило;
• • розвиток партнерства з університетами, громадами, інститутами пам’яті;
• • створення платформи постійного діалогу з урядом і громадянським суспільством;
• • забезпечення сталого фінансування через грантові й волонтерські джерела;
• • упровадження цифрових інструментів управління, комунікації та залучення громадськості.

 

1. 6.      Оцінювання ефективності та система індикаторів

 

Усі дії УРМ мають ґрунтуватися на засадах прозорості, підзвітності та доказової політики (evidence-based policy). Для цього необхідно запровадити цілісну систему оцінювання результатів, яка поєднує кількісні індикатори, громадський моніторинг і незалежну експертизу. Це забезпечить суспільну легітимність, коригування стратегії в реальному часі та довіру з боку громадян. УРМ має перетворитися на платформу відкритих даних про стан гуманітарної безпеки й соціальної згуртованості відповідно до таких напрямів діяльності: 

• • розробка системи ключових індикаторів для кожного напряму діяльності (наприклад: частка шкіл, що впровадили курси з освіти миру; кількість центрів психосоціальної реабілітації, міжнародних угод та партнерств; рівень суспільної довіри за даними соціологічних досліджень);
• • створення онлайн-платформи громадського моніторингу;
• • запровадження щорічної публічної звітності;
• • проведення незалежної експертної оцінки Оновленої Програми дій кожні 12 місяців;
• • оновлення стратегічних пріоритетів на основі зібраних даних та зворотного зв’язку.

 

1. 7.       Очікувані результати

 

Оновлена Програма дій Української Ради Миру спрямована на створення гуманітарної платформи для сталого миру в Україні. Результатом стане функціональна інфраструктура довіри, морального авторитету та міжнародної співпраці. Відповідно до цієї програми УРМ має перетворюватися на постійну інституцію миру з глибоким зв’язком з громадянським суспільством. Така модель здатна витримувати виклики нової епохи і трансформувати досвід війни в позитивну силу відновлення.

 

Отже, Програма дій спрямована на створення сталої мирної інфраструктури, що поєднує моральне лідерство, суспільну активність, міжнародну суб’єктність, зміцнення та розвиток громадянського суспільства України. УРМ прагне бути джерелом довіри, сили єднання й гуманітарної стабільності в Україні під час спеціального режиму воєнного стану і в післявоєнний період.

 

1. 8.      Візія майбутнього: Україна 2030 як країна миру

 

У контексті післявоєнного відновлення України вона набуває особливого значення, перетворюючись на основу нової національної ідентичності, побудованої на досвіді страждання, опору, солідарності та гуманітарного служіння. Візія майбутнього стає не декларацією мрій, а проєктом культурної та інституційної трансформації країни. Саме таку місію вбачає для себе Українська Рада Миру, формуючи й артикулюючи уявлення про те, якою має стати Україна 2030 року — вільною, суверенною і мирною державою. 

 

У 2030 році Україна бачиться як країна гідності — така, що не лише вистояла у війні, а й переосмислила себе як гуманітарна сила. Її суспільство — інклюзивне, відкрите до розмаїття, зшите цінностями взаємної поваги, діалогу та культури ненасильства. Механізми демократії доповнюються моральною відповідальністю громадян, а громадянське суспільство перетворюється на провідника не лише протесту, а й творення — солідарного, проактивного, стратегічно мислячого, яке активно бере участь у формуванні державної політики та демократичного розвитку України.

 

Культура миру в такій Україні є не фрагментом політичної риторики, а наскрізною ціннісною основою — від освіти до медіа, від муніципального врядування до зовнішньої політики. Вона інтегрована в шкільні програми, художню творчість, міські публічні простори й комунікацію між владою та людьми. Повсякденне життя підтримується інфраструктурою довіри: центрами реабілітації, просторами діалогу, етичним лідерством, новими формами миротворчого публічного служіння.

 

УРМ у цьому майбутньому виконує не лише функцію посередника, а є джерелом гуманітарної парадигми, яка поширюється за межі країни. Її ініціативи формують модель постконфліктного розвитку, яку може переймати світ. Україна, пройшовши через історичне випробування, вчиться не лише виживати, а створювати: нові уявлення про справедливість, безпеку, людську гідність і мир. Візія України 2030 як країни миру — це не лише мета, а метод: спільне міркування, етична уява, конкретні дії та громадянська відповідальність.

 

1. 9.       Заключні положення

 

Оновлена Програма дій Української Ради Миру є стратегічною відповіддю на безпрецедентні виклики, які постали перед Україною внаслідок повномасштабної війни. Вона об’єднує в собі ціннісне бачення, інституційну відповідальність і практичну спрямованість для розбудови тривалого миру. УРМ переходить від фази національного спротиву до етапу гуманітарного лідерства — із новою місією, що охоплює примирення, моральне відновлення, культурну трансформацію та глобальну суб’єктність.

 

Реалізація Програми дій сприятиме формуванню сталої мирної інфраструктури, заснованої на довірі, етичному лідерстві та суспільній згуртованості. Українська Рада Миру утверджується як сучасна громадянська інституція, здатна не лише лікувати травми минулого, а й проєктувати гуманітарне майбутнє. Її діяльність інтегрує український досвід у глобальний контекст постконфліктного розвитку, збагачуючи міжнародну етику миру.

 

Оновлена Програма дій має відкритий характер і може бути адаптована до нових викликів, ґрунтуючись на постійному зворотному зв’язку, даних моніторингу та партнерській взаємодії.