ЛЮДСЬКИЙ КАПІТАЛ — ГОЛОВНИЙ СТРАТЕГІЧНИЙ РЕСУРС УКРАЇНИ

Четвертий рік широкомасштабної війни росії проти України наша країна бореться за життя, за незалежність, за справедливий мир. Ми не знаємо коли, але добре знаємо, як закінчиться ця війна: з честю для нас, і з ганьбою для агресора.

Але яким він буде – цей новий мир? Про це запитав у своєму вступному слові на відкритті Міжнародного форуму «Освіта, наука, інновації: людський капітал у повоєнному відродженні України», що відбувся в Українському державному університеті імені Михайла Драгоманова, ректор цього вишу Віктор Андрущенко.  «Очевидну відповідь на це запитання, – продовжив він, – має дати наш форум – разом із керівництвом держави та представниками громадянського суспільства».

Консолідація — надважливо

«Наш форум зібрав представників громадськості, міжнародних організацій, урядовців, політиків, учених, освітян. Головна мета – консолідація суспільства навколо формування такого людського капіталу, який би наблизив мир і успішно трансформував нашу країну у післявоєнний час», – сказав, відкриваючи форум, голова Української Ради Миру  академік НАН України Михайло Згуровський.

У попередньому числі «Світу» ми називали організаторів Міжнародного форуму. Їх дванадцять – під егідою Української Ради Миру. Серед співорганізаторів – ще понад десяток авторитетних інституцій, зокрема п’ять міністерств.

У великій Блакитній залі УДУ вільних місць не видно. Багато молодих обличь. Майбутні спікери, організатори – ближче до сцени, у проходах – мікрофони для запитань із зали.

З вітальним словом до учасників звертається голова Наглядової ради Українського державного університету імені Михайла Драгоманова третій Президент України Віктор Ющенко. «Нація виникає тоді, коли мільйони людей стають однією  спільнотою, – каже він. – Я переконаний, якби сьогоднішній дух був у нас у 91-му році, цієї війни не було б».

Привітань на адресу форуму надійшло чимало. Зокрема, звернення від Голови Верховної Ради України Руслана Стефанчука зачитав перший заступник голови профільного комітету ВР України Валерій Дубіль. Вітання від міністра освіти і науки України Оксена Лісового переказав його заступник Микола Трофименко, який також виголосив і власне слово.

Віцепрезидент НАНУ (одного з організаторів форуму), директор Інституту політичних і етнонаціональних досліджень імені І.Ф. Кураса академік Олег Рафальський зачитав привітання від президента Національної академії наук Анатолія Загороднього.

Надійшли вітання й від низки міжнародних інституцій, українських державних установ, наукових, освітянських та громадських організацій.

Від війни до інноваційної держави. Як саме?

Цю тему на пленарному засіданні обговорювали голова УРМ Михайло Згуровський, президент Українського союзу промисловців і підприємців Анатолій Кінах, президент Національної академії педагогічних наук Василь Кремень, ректор університету імені Михайла Драгоманова Віктор Андрущенко, ректор Київського національного університету імені Тараса Шевченка Володимир Бугров і генеральний директор Наукового центру «Коперник» з Польщі Роберт Фірмгофер. Модерував засідання заступник голови УРМ, Надзвичайний і Повноважний Посол України Валерій Цибух.

«Форум відбувається у час  безпрецедентних випробувань для України, – зазначив у доповіді, що заклала основу для обговорення, Михайло Згуровський. – Уроки, які ми отримуємо, спонукають замислитися над моделлю повоєнної успішної та захищеної держави. Визначальним чинником такого відновлення є людський капітал, його якісні й кількісні характеристики».

«Економічні потрясіння 1990-х, деіндустріалізація 2000-х і війна 2014–2025 років сформували гостру демографічну кризу, що становить довгострокову загрозу для розвитку та безпеки держави, – продовжив він. – Але найбільшою проблемою стала втрата якісних характеристик людського капіталу України».

Михайло Згуровський навів дані Інституту статистики ЮНЕСКО, згідно з якими у 1991–2024 роках Україна пережила найбільше в Європі скорочення кількості дослідників на 1 млн населення: з 1200 на початку незалежності до 520 у 2024 році. За оцінками НАН України та провідних аналітичних центрів, за цей час припинили діяльність від 60 до 80 наукових шкіл, що працювали на стратегічних напрямах науки й техніки.

Якщо у 1991 році фінансування науки в Україні становило приблизно 2% ВВП, то у 2023–2025 роках – тільки 0,25–0,3%. Увосьмеро зменшене фінансування суттєво послабило дослідницьку інфраструктуру, спричинило масштабний відтік кадрів, зменшилась конкурентоспроможність держави.

Доповідач зупинився й на погіршенні якості шкільної та вищої освіти в Україні, яке показали результати міжнародного дослідження PISA у 2018 та 2022 роках. «Роботодавці фіксують нестачу у випускників не лише сучасних технічних компетентностей, – уточнив він, – а й критичних когнітивних навичок розв’язувати складні задачі, системно мислити, працювати в команді тощо».

Зниження якості підготовки фахівців пов’язане і з деградацією стратегічних високотехнологічних галузей, що відбувалася в країні впродовж 1991–2025 років. Загалом за ці роки країна втратила близько пів мільйона інженерів, технологів і дослідників.

Агресія росії різко прискорила розвиток нішевих технологічних компетентностей, що стали новими точками зростання українського ВПК. Найпотужніший прорив відбувся у сфері безпілотних літальних апаратів. Україна почала виробляти апарати з дальністю польоту від 300 до понад 1000 км. Зросли компетентності в ракетній електроніці, сенсориці, у навігаційних модулях. Створені в Україні технологічні вузли вже зменшили імпортну залежність в них на 30–40 %. Нині IT-сектор зберігає 7–8 млрд доларів США на рік і формує понад 55 % високотехнологічного експорту. За оцінками ЮНІДО, капіталізація нішевих секторів у 2024–25 роках становить 32–48 млрд доларів США, або 15–20 % довоєнного ВВП. Що робить цей сегмент одним із найдинамічніших оборонно-технологічних кластерів Європи.

Постає ключове питання: як масштабувати ці осередки інновацій та перетворити їх на сталі напрями розвитку економіки повоєнної України? Як заявив доповідач, найперше необхідно сформувати державну політику, спрямовану на збалансований розвиток гуманітарної та високотехнологічних сфер, ключовими пріоритетами яких стануть людський розвиток, наука, інженерія, інновації та цифрова трансформація.

По-друге, повоєнна Україна потребує нової гуманітарної архітектури, оновленого суспільного договору, заснованого на верховенстві права, європейській демократії, гідності, свободі, відповідальності та стійкості.

По-третє, освіта має бути переосмислена як частина єдиної інноваційної екосистеми, разом з наукою та високотехнологічною індустрією. 

По-четверте, у повоєнній Україні вирішального значення має набути модель освіти впродовж життя, що забезпечить постійне оновлення компетентностей  відповідно до потреб високотехнологічного ринку і викликів суспільства.

Ці принципи зводяться до одного: в сучасних світових умовах суверенітет і незалежність можуть зберегти лише технологічно, безпеково і гуманітарно розвинені держави. Це демонструє досвід, наприклад, Ізраїлю  та Республіки Кореї — країн, котрі тривалий час живуть у недружньому до себе оточенні.

Необхідні аудит, перепис і правильні діагнози

«Збереження та розвиток трудового потенціалу має стратегічно важливе значення як для забезпечення стійкості нашої економіки в умовах війни, так і для відновлення України», – наголосив президент УСПП Анатолій Кінах. За роки війни, сказав він, Україна уже втратила близько 30% ВВП. 43% наших видатків фінансується із зовнішніх джерел. Державний борг досяг уже 191 млрд доларів. Згадав він і про демографічну кризу в Україні.

Це виклики, які вимагають чітких, комплексних, системних дій, співпраці всіх інститутів влади, високого рівня науково-технічного та інформаційно-аналітичного супроводу. У країні має бути проведено аудит, щоб чітко розуміти, в якому стані є держава на четвертому році повномасштабної агресії.

А також Україні потрібен перепис населення, який востаннє здійснювали ще у 2001 році, хоча він мав би проводитися кожні десять років, адже це дані, необхідні для довгострокової стратегії розвитку, соціальної, бюджетної, мобілізаційної політики, наголосив Кінах. Питання про перепис треба уже сьогодні ставити на порядок денний і готуватися до нього.

Першочергово слід розробити й нормативно затвердити Стратегію відбудови й модернізації повоєнної України. «Мушу констатувати, що Національна рада з відновлення України від наслідків війни, яка була створена указом Президента України у квітні 2022 року, до сьогодні цю стратегію не розробила і не затвердила», – зазначив він. 

У співпраці з інститутами НАН України УСПП аналізує ситуацію на ринку праці. «У рейтингу заробітних плат в Україні, – каже промовець, – оплата в системі охорони здоров’я – на 15-му місці, освіти – на 17-му. Я поважаю  діяльність державного службовця середнього рівня в Кабміні, який отримує 60-70 тисяч на місяць, але те, що освітяни й лікарі щомісяця отримують близько 20 тисяч, неприпустимо». У Європейському Союзі, каже він, оплата праці в галузях, що стосуються людського капіталу (зокрема освіти, охорони здоров’я), посідає щонайменше сьому позицію. Тут є над чим працювати: пріоритети потрібно змінювати. І ще важливо говорити правду. Бо це як у медицині: не знатимемо нашого реального стану – ніколи не поставимо діагноз. А отже – не вилікуємось.

Цивілізаційні виклики для людини та освіта

Інноваційний спосіб життя вимагає від людини бути конкурентоспроможною у змінюваному середовищі, постійно навчатись і використовувати свої знання у практичній діяльності. На темі «Людина в умовах сучасних цивілізаційних викликів» зосередив увагу президент НАПН України Василь Кремень.

Сучасним цивілізаційним викликом сьогодні є й цифровізація суспільного життя та широке застосування штучного інтелекту, зазначив він. ШІ надає велетенські можливості, але й створює неабиякі виклики. Тому ефективне використання його в освіті вимагає розв’язання законодавчо-нормативних, змістових, методологічних, методичних проблем, а також відповідної підготовки педагогів. 

Ще одна сьогоднішня тенденція – глобалізація. Дехто, зокрема на тлі ізоляціоністської політики Трампа, стверджує, що вона завершилася. Але це не так. Маємо максимізувати її позитивний вплив на життя і мінімізувати його там, де стикаємося з негативом. Але глобалізація не тільки не знімає, а й обумовлює необхідність формування єдиної української нації, міцної держави, здатної протистояти викликам. «Ми зможемо бути успішними як країна і мати історичну перспективу як нація за умови втілення і дотримання принципу людиноцентризму в українському суспільному розвитку загалом і в кожній сфері, зокрема в освіті», – зазначає Василь Кремень.

То яким має бути вчитель?

Ключова умова модернізації освіти – підготовка сучасного вчителя. Такою була тема промови Віктора Андрущенка. Йдеться про педагога, який  формує знання, компетенції, цінності, що супроводжують людину впродовж життя. Підготовка інтелектуально спроможного, ефективного, справедливого вчителя у нових історичних умовах — це завдання державної ваги й значення, наголошує промовець.

Але чи готовий нинішній учитель до виконання завдань цього історичного періоду? Доповідач вважає, що не зовсім. Тож необхідно подумати над створенням нової стратегії підготовки післявоєнного вчителя і невідкладно  почати впроваджувати її в практику. 

Процес підготовки майбутнього педагога не повинен випасти з переліку першочергових завдань держави й громадянського суспільства, переконаний ректор. Учитель у системі повоєнного суспільства має стати основним провідником і вихователем нинішніх та наступних поколінь. 

Модернізація — через міжнародну співпрацю

«Ми сьогодні говоримо про те, що Україна має посісти належне місце у світі, і саме міжнародна співпраця чи інтернаціоналізація, як її називають, повинна стати реалізатором змін, – зазначив Володимир Бугров. – Ми маємо суттєві здобутки. І це потрібно транслювати нашим партнерам, колегам, союзникам, – усім, з ким співпрацюємо». Йдеться про міжурядові угоди у сфері освіти й науки, про іноземних студентів, спільні проєкти, запрошених викладачів, каже Володимир Бугров. Нині автономія закладів вищої освіти України в частині міжнародного співробітництва значно зросла. 

Ректор розповів, що КНУ спільно з Ужгородським, Дніпровським імені Олеся Гончара й Одеським національними університетами два роки тому долучився до кластера університетів Східного партнерства, створеного у Празі на базі Карлового університету. Як індивідуальний член КНУ входить і в Європейську асоціацію університетів.

Альянси європейських університетів — це новітній для нас і дуже дієвий інструмент, каже Володимир Бугров, ми ще не зовсім активно ним користуємось і, можливо, недооцінюємо, та це тому, що Україна не є поки що повноцінним членом Європейського Союзу. Але все ще попереду. Варто нагадати, що Єврокомісія з 2027–2028 років має намір спрямовувати бюджетування на освіту саме через альянси. Вони об’єднують різну кількість університетських спільнот. І це вагомий інструмент міжнародної співпраці, це обмін досвідом для підвищення якості нашої роботи. Ми повинні представляти й наш власний високоякісний досвід, а він є, і його багато.

Про міжнародну співпрацю продовжив і генеральний директор Наукового центру «Коперник» у Варшаві  Роберт Фірмгофер. Він розповів про те, як їхній центр працює над розширенням можливостей дітей та молоді через залучення їх до науки, про досвід партнерства з Малою академією наук України, зокрема про створення Музею науки в Києві, а також про те, як з ініціативи МАН нинішнього року у світі тепер з’явився Міжнародний день залучення до науки заради сталого розвитку.

Розбудова спільного майбутнього

Стосунки України і ЄС – це не про благодійність, а про стратегічне партнерство. Ця думка проходила червоною ниткою через виступ  Афсара Ратора — президента організації LIOS-SOIL, представника ООН, відповідального за реалізацію проєктів в Африці, Південній Америці та Східній Європі. Він виступав на початку другого пленарного засідання. «У виживанні України — безпека Європи, — сказав доповідач, звертаючись до аудиторії. — Ваше майбутнє — це не просто реконструкція, а відродження».

На думку гостя, Україна може зміцнити континентальну продовольчу і енергетичну безпеку. Згадав він і про 7-мільярдний український IT-ринок, і це не просто сума в доларах, а й інноваційний розум нації програмістів, інженерів та цифрових піонерів, які вже захищають кібербезпеку і сприятимуть технологічному суверенітету Європи в майбутньому.

Також пан Ратор відзначив успіхи України на шляху до ЄС, адже шлях, який вдалось пройти нашій країні за три роки, деякі країни-кандидати долали за 8 – 12. В цьому контексті доповідач висловив сподівання, що до 2030-го року Україна стане членом ЄС.

Демографічні виклики

Про демографічні виклики України в епоху післявоєнної відбудови й стратегію відновлення людського капіталу йшлося у виступі директора Інституту демографії та соціальних досліджень ім. М.В. Птухи НАН України, академіка НАНУ Елли Лібанової.

За оцінками демографів нас нині близько 30 мільйонів, а демографічні втрати внаслідок війни становлять 10 мільйонів людей – це ненароджені діти, смертність (і цивільних, і військових), окупація і зовнішня міграція. Саме остання, за словами Елли  Лібанової, і є головним драйвером демографічної динаміки – за межами України перебуває близько 5 мільйонів воєнних мігрантів. «Дуже важливо повернути хоча б частину тих, хто виїхав, – додала доповідачка. – В 22-му році я вірила, що це буде 50%, сьогодні, дай Боже, щоб повернулася хоча б третина. Чим довше триває гаряча фаза війни, тим менше шансів, що вони повернуться, бо вони там адаптуються, знаходять роботу, діти відвідують школу тощо.

Україна неминуче стикнеться з нестачею робочої сили, але, на думку Елли Лібанової, це не означає, що нестача обов’язкова і надовго — все залежить від того, які компенсатори буде застосовано. В цьому контексті доповідачка закликала не боятись масової імміграції, з допомогою якої наші роботодавці  компенсуватимуть цю нестачу.

– Бідність країни буде нас захищати від тих, хто їде виключно за соціальною допомогою, – зауважила Елла Лібанова. – До нас поїдуть ті, хто хоче працювати. Але, поза сумнівом, треба вибудувати виважену міграційну політику.

На думку академіка, головна ідея повоєнної відбудови України – це забезпечення й підтримка резильєнтності. «Війна показала (і не лише нам, а й європейським країнам), що головне – не стільки сталість, скільки стійкість і розбудова резильєнтної економіки, яка зможе швидко відновлюватися після ударів, і резильєнтної держави, яка може витримати зовнішній тиск, вирішити внутрішні проблеми і залишитися стійкою надовго», – додала Елла Лібанова.

Які є компенсатори демографічних викликів? Насамперед академік Лібанова назвала зміну трудомісткої моделі економіки, для якої нам точно не вистачить робочої сили. По-друге, зміна моделі управління – маємо значно потужніше впроваджувати в практику публічно-приватне партнерство, полісуб’єктне управління на заміну управлінської вертикалі. А ще – змінити систему розселення і сформувати нові просторові кластери.

Реалізувати соціальні функції

«Соціальна якість життя воєнного й повоєнного часу» – такою була тема виступу директора Інститут економіки та прогнозування НАН України академіка НАНУ Валерія Гейця. Наскільки людина може реалізуватись в нинішніх умовах як соціальний суб'єкт і впливати на економічну діяльність?

– У цьому контексті європейські країни йдуть у напрямку побудови моделі великого суспільства, — зауважив академік. — Найбільш характерна реформа в цій частині відбулася в Великій Британії. Логіка в тому, аби значну частину фінансових ресурсів і функцій управління децентралізувати, опустити вниз і на мікрорівні шукати єдність бізнесу, органів місцевого самоврядування, а також дати можливість реалізуватися людині в соціальному аспекті. В цій моделі ключову роль відіграють громадські організації. Водночас ми значно відстаємо від європейських країн за охопленістю ГО.

Водночас, як констатував Валерій Геєць, війна призвела до того, що наше населення активізувалось, і паралельно, внаслідок адмінреформи, відбувся процес переміщення фінансових ресурсів. «Якщо подивитися на настрої населення, то 80% людей говорили, що готові зреалізувати свої соціальні функції, – розповів академік. – Але, на жаль виявляється, що вони це зробити не можуть, бо не вміють. Але «дозрівання» соціальних функцій відбувається —  і це позитивно».

Тож, на думку академіка, треба думати — як підготувати наше громадянське суспільство і місцеві органи влади до повоєнної реалізації соціальних функцій в умовах моделі великої трансформації.

Також в контексті повоєнного відновлення Валерій Геєць згадав про досвід Японії. Піднесення тамтешньої економіки відбувалося настільки рівномірно, що не було процесу збагачення одних за рахунок  інших. «Для нас у повоєнний час в соціальному і в економічному аспектах це надзвичайно серйозне питання, – переконаний академік. – Для забезпечення такої справедливості є різні інструменти, але вони вимагають, зокрема, переформатування податкової системи».

Бізнес і університети

Про важливість партнерства університетів і високотехнологічного бізнесу у формуванні людського капіталу йшлося у виступі Олега Уруського – директора компанії «Прогрестех-Україна», віцепрем’єр-міністра – міністра з питань стратегічних галузей промисловості України (2020–2021). Зазначалось, що в контексті щоденних кадрових змін таке партнерство стає єдиним шляхом подолання кадрового розриву. За словами Олега Уруського, жоден університет сьогодні не здатний самостійно забезпечити повний спектр компетентностей, яких вимагає авіаційна галузь, адже темпи розвитку технологій, цифрових інструментів, матеріалів і стандартів тут настільки високі, що лише інтеграція освіти з бізнесом дає змогу готувати інженера XXI століття.

За понад 10 років співпраці з університетами та реалізації власних освітніх програм інжинірингова компанія «Прогрестех-Україна» створила освітньо-виробничу екосистему, яка інтегрує представників різних інженерних спеціалізацій в авіаційну галузь.

Яскравим прикладом є більш ніж десятирічна співпраця компанії з КПІ ім.Ігоря Сікорського. Управління програмами тут виконується через навчально-науковий міжфакультетський центр дуальної освіти, який було створено внаслідок взаємодії представників компанії з академічною спільнотою Київської політехніки.

– Університети забезпечують фундаменти розвитку мислення, бізнес – реальні кейси, сучасні інструменти, стажування, наставництво та безперервне навчання, і лише в такій моделі народжуються інженери, які здатні з першого дня включатися в міжнародні проєкти і забезпечувати технологічну присутність України в глобальній авіаційній екосистемі, – наголосив доповідач.

На його думку, завдання держави, університетів і бізнесу не просто зберегти цей потенціал, а масштабувати його, зробивши одним із драйверів повоєнного економічного розвитку.

Наука – рушій відродження

Обговорення цивілізаційних викликів і визначення стратегічних кроків продовжилось під час панельних дискусій – їх у межах форуму відбулось аж 8. Зокрема, учасники панелі «Наука як рушій післявоєнного відродження та інновацій», модератором якої була голова Наукового комітету Національної ради України з питань розвитку науки і технологій Олександра Антонюк, не раз наголошували, що фундаментальні дослідження становлять вихідну умову появи інновацій в усіх високотехнологічних секторах – від матеріалознавства і нанотехнологій до біотехнологій та енергетики. Наголошувалось також на ключовій ролі НАН України, яка є носієм найбільш потужних наукових шкіл держави, центром розвитку фундаментальних досліджень та критично важливою інституцією для забезпечення технологічного суверенітету нашої держави.

– Фундаментальні дослідження було розглянуто як ключовий елемент післявоєнної відбудови, оскільки вони забезпечують створення власних критичних технологій, довговічних і високотемпературних матеріалів для оборони, енергетики, машинобудування та залізничного сектору, – прокоментував результати панелі віце-президент НАН України академік Олег Рафальський. – Зокрема, одним із центральних напрямів відбудови визначено матеріалознавчий комплекс. Саме довговічні, зносостійкі матеріали дають змогу забезпечити швидку, ефективну та економну реконструкцію інфраструктури.

Україна має унікальні природні умови та глибокі традиції у металургії та матеріалознавстві, що визначає її орієнтацію на розвиток високотехнологічних металів, сплавів і композитів.

Учасники обговорення також наголосили на необхідності збалансованої державної політики, яка поєднує відкритість ринку з інструментами селективного протекціонізму щодо стратегічних секторів. Такий підхід, як резюмував Олег Рафальський, має захищати національні інтереси, не створюючи бар’єрів для міжнародної інтеграції та участі у глобальних дослідницьких проєктах.

Розум, що змінює світ

Під таким девізом відбулась панельна дискусія, присвячена штучному інтелекту. Зауважимо, що тема ШІ викликає величезний інтерес у наших читачів – освітян і науковців. Зокрема, матеріали про новий підручник «Системи і методи штучного інтелекту», а також репортаж із загальних зборів НАПН України, які були присвячені ШІ в освіті, зібрали понад 100 тисяч переглядів на електронних та друкованих сторінках «Світу».

Під час панелі академік-секретар Відділення інформатики НАНУ і модератор секції Олександр Хіміч презентував основи Стратегії розвитку штучного інтелекту в системі НАН України (докладніше про неї можна прочитати за посиланням — https://surl.li/ycckom). Михайло Згуровський розповів про глобальні тренди у сфері штучного інтелекту, а також можливості та виклики для України. Відбулася презентація вже згаданого вище підручника Михайла Згуровського і професора КПІ ім. Ігоря Сікорського Юрія Зайченка, який побачив світ у видавничому домі «Академперіодика».

– Синхронізація державних і наукових ініціатив створює міцний фундамент для формування повноцінної національної екосистеми штучного інтелекту, – зауважив модератор секції.

Серед пропозицій, які пролунали – започаткувати орган державного масштабу з дослідження і впровадження технологій штучного інтелекту. А ще – долучитись до ініціативи RAISE (Resource for Artificial Intelligence Science in Europe), яку започаткувала  Європейська Комісія для прискорення впровадження штучного інтелекту в наукові дослідження. Фактично це центральний елемент Європейської стратегії ШІ в науці, яку було ухвалено в жовтні 2025 року.

– Логічним кроком було б позиціонувати НАН України у партнерстві з провідними університетами, галузевими інститутами, як одних із вузлів RAISE у Східній Європі, з фокусом на тих напрямах, де українські наукові школи мають переваги: обчислювальний інтелект, моделювання складних систем, матеріалознавство, енергетика тощо, – вважає Олександр Хіміч. – Це може передбачати створення в Україні національного хабу штучного інтелекту в науці, інтегрованого з європейськими обчислювальними інфраструктурами та відкритими науковими дата-просторами.

В освітян і науковців – визначальна місія

За підсумками форуму було ухвалено декларацію й рекомендації, які буде направлено до органів влади, а також міжнародних організацій. Зокрема в декларації учасники констатували, що в умовах російсько-української війни, а особливо в процесі повоєнного відновлення, людський капітал стає головним стратегічним ресурсом України. Зазначається, що подолання масштабів шкоди і руйнувань у соціально-економічній, гуманітарній та науково-технологічних сферах вимагає безпрецедентної концентрації зусиль у всіх суб'єктів суспільного розвитку. Визначальна місія в цьому процесі належить освітянам і науковцям, діяльність яких формує інтелектуальні, інноваційні та управлінські передумови післявоєнного відродження держави.

Визначаючи освіту та науку базовими чинниками формування людського капіталу, необхідного для повоєнної відбудови України, форум проголосив стратегічні пріоритети. По-перше – забезпечення доступу до високоякісної, сучасної та людиноцентричної освіти на всіх рівнях, що відповідає викликам післявоєнного розвитку та потребам цифрової інноваційної економіки. По-друге, – формування стратегії соціально-економічного розвитку на основі результатів високоякісних наукових досліджень із пріоритетом розвитку фундаментальних і прикладних досліджень, підготовки наукових кадрів, належного фінансового забезпечення та розширення міжнародної кооперації. Наголошується, що особливе значення має дослідження у сфері штучного інтелекту, як міждисциплінарного напряму для оборони, медицини, енергетики, екології, економічного прогнозування та публічного управління. По-третє – стимулювання впровадження інноваційних технологій в процес післявоєнного відновлення України, як ключового каталізатора економічного зростання та конкурентоспроможності.

Лариса ОСТРОЛУЦЬКА,

Дмитро ШУЛІКІН.

Фото Дмитра ШУЛІКІНА

 

Джерело...

 

*   *   *

 

ДЕКЛАРАЦІЯ

МІЖНАРОДНОГО ФОРУМУ «ОСВІТА, НАУКА, ІННОВАЦІЇ: ЛЮДСЬКИЙ КАПІТАЛ У ПОВОЄННОМУ ВІДРОДЖЕННІ УКРАЇНИ»

м. Київ, 11–12 грудня 2025 року

ПРЕАМБУЛА

Ми, учасники Міжнародного форуму, висловлюємо щиру подяку Українській Раді Миру та Українському державному університету імені Михайла Драгоманова за ініціативу проведення нашого зібрання.

Ми, учасники Міжнародного форуму, констатуємо, що в умовах російсько-української війни, зокрема у період повномасштабної агресії та особливо в процесі повоєнного відновлення, людський капітал стає головним стратегічним ресурсом України. Подолання масштабів шкоди й руйнувань у соціально-економічній, гуманітарній та науково-технологічній сферах вимагає безпрецедентної концентрації зусиль усіх суб’єктів суспільного розвитку. Визначальна місія у цьому процесі належить освітянам і науковцям, діяльність яких формує інтелектуальні, інноваційні та управлінські передумови післявоєнного відродження держави.

Виходячи з викликів, що постали перед Україною, мета Форуму полягає у консолідації зусиль освітянської, наукової та експертної спільнот задля формування інноваційної, стійкої та конкурентоспроможної моделі розвитку освіти, науки й економіки на основі сучасних технологій, зокрема цифрових і штучного інтелекту.

Форум ґрунтується на орієнтирах Інчхонської декларації «Освіта–2030», «Плану відновлення України: освіта та наука як фундамент розвитку людського капіталу», резолюцій Міжнародної асоціації університетів та інших міжнародних документів, що утверджують освіту і науку як ключовий фундамент розвитку людського потенціалу та інноваційної економіки.

ОСНОВНІ ЦІННОСТІ ТА ПРІОРИТЕТИ

Визначаючи освіту та науку базовими чинниками формування людського капіталу, необхідного для повоєнної відбудови України, Форум проголошує такі стратегічні пріоритети:

1. Забезпечення доступу до високоякісної, сучасної та людиноцентричної освіти на всіх рівнях, що відповідає викликам післявоєнного розвитку та потребам цифрової й інноваційної економіки. Освітні програми мають інтегрувати цифрові технології, інструменти штучного інтелекту, персоналізоване навчання, освітню аналітику, дистанційні й гібридні формати, формуючи ключові компетентності XXI століття.
2. Формування стратегій соціально-економічного розвитку на основі результатів високоякісних наукових досліджень, із пріоритетом розвитку фундаментальних і прикладних досліджень, підготовки наукових кадрів, належного фінансового забезпечення та розширення міжнародної кооперації. Особливе значення мають дослідження у сфері штучного інтелекту як міждисциплінарного напряму для оборони, медицини, енергетики, екології, економічного прогнозування та публічного управління.
3. Стимулювання впровадження інноваційних технологій у процес післявоєнного відновлення України як ключового каталізатора економічного зростання та конкурентоспроможності. Штучний інтелект визнається базовим драйвером технологічної модернізації промисловості, освіти, науки, медицини, агросектору, публічного управління та соціальної сфери з дотриманням етичних, правових і безпекових стандартів.

РЕАЛІЗАЦІЯ ОКРЕСЛЕНИХ ПРІОРИТЕТІВ ЗАБЕЗПЕЧУЄТЬСЯ:

- удосконаленням структури та функціонування закладів освіти і науки, відновленням матеріальної бази, розвитком цифрової й ШІ-інфраструктури та забезпеченням безпеки освітнього й наукового процесів;
- інтеграцією результатів наукових досліджень у зміст освітніх програм, розвитком міждисциплінарних, STEM/STEAM та ШІ-орієнтованих напрямів підготовки;
- реінтеграцією українських учених, студентів і висококваліфікованих фахівців, які були змушені виїхати за кордон, із використанням механізмів дистанційної співпраці;
- реалізацією системних програм психосоціальної підтримки та розвитку резильєнтності учасників освітнього й наукового процесу;
- формуванням політики соціальної згуртованості та толерантності в умовах післявоєнної багатокультурної реконструкції;
- поглибленням інтеграції України до європейського та світового освітньо-наукового й інноваційного простору.

ЗАКЛЮЧНІ ПОЛОЖЕННЯ

Ми, учасники Форуму, закликаємо органи державної влади, органи місцевого самоврядування, громадянське суспільство, бізнес та міжнародних партнерів до консолідації ресурсів і зусиль задля формування людського капіталу, спроможного забезпечити стійке, безпечне й високотехнологічне майбутнє України.

м. Київ, 12 грудня 2025 року

 

*    *    *

 

РЕКОМЕНДАЦІЇ

МІЖНАРОДНОГО ФОРУМУ «ОСВІТА, НАУКА, ІННОВАЦІЇ: ЛЮДСЬКИЙ КАПІТАЛ У ПОВОЄННОМУ ВІДРОДЖЕННІ УКРАЇНИ»

м. Київ, Україна
11–12 грудня 2025 року

Учасники Міжнародного форуму «Освіта, наука, інновації: людський капітал у повоєнному відродженні України», усвідомлюючи історичну відповідальність за формування нової моделі розвитку Української держави в умовах повоєнної відбудови, підтверджують, що:

- людський капітал є головним стратегічним ресурсом відновлення країни, модернізації економіки, зміцнення національної безпеки та забезпечення стійкого миру;
- освіта, наука, інновації та цифрові технології, зокрема штучний інтелект, стають ключовими чинниками глобальної конкурентоспроможності держав, соціальної стійкості та економічного зростання.

На основі пленарних засідань, панельних дискусій і експертних обговорень Учасники Форуму УХВАЛЮЮТЬ цю Декларацію та визначають такі узгоджені напрями дій:

У сфері освіти

Україна потребує системного оновлення змісту вищої та професійно-технічної освіти з пріоритетом розвитку критичного мислення, цифрових компетентностей, міждисциплінарності, практико-орієнтованого та проєктного навчання.

Освітня система має інтегрувати сучасні цифрові технології, включно з інструментами штучного інтелекту, для персоналізації навчання, розвитку дистанційних і гібридних форматів, освітньої аналітики та підвищення ефективності управління якістю освіти.

Пріоритетами залишаються розвиток дуальної освіти, партнерства закладів освіти з бізнесом, міжнародної академічної мобільності, а також відновлення зруйнованих війною освітніх закладів.

Держава має гарантувати гідні умови праці та соціальний захист педагогічних і науково-педагогічних працівників, розвиток системи психологічної підтримки, реабілітації та соціальної адаптації ветеранів війни, внутрішньо переміщених осіб і молоді.

У сфері науки

Післявоєнна трансформація України неможлива без системної підтримки фундаментальних і прикладних наукових досліджень, розбудови сучасної наукової інфраструктури та оновлення системи підготовки наукових кадрів.

Пріоритетним завданням є залучення молоді до наукової діяльності, розвиток аспірантури та докторантури, активна участь українських учених у міжнародних дослідницьких і грантових програмах.

Окрему увагу слід приділяти розвитку досліджень у сфері штучного інтелекту як стратегічного міждисциплінарного напряму для оборони, медицини, енергетики, екології, економічного прогнозування, державного управління та післявоєнної відбудови.

Українська наука має бути повноцінно інтегрованою до європейського та світового наукового простору на засадах відкритості, академічної доброчесності та міжнародної кооперації.

У сфері інновацій

Післявоєнне відновлення України має здійснюватися на основі інноваційної моделі економіки, що забезпечує трансформацію наукових знань у технологічні рішення та конкурентоспроможні продукти.

Необхідно стимулювати розвиток R&D, створення інкубаторів, акселераторів, технологічних парків, університетських стартап-екосистем та індустріальних лабораторій.

Штучний інтелект визнається одним із ключових драйверів інноваційного розвитку України. Його впровадження має здійснюватися в промисловості, енергетиці, обороні, медицині, агросекторі, логістиці, публічному управлінні та соціальній сфері з дотриманням етичних, правових і безпекових стандартів.

Україна має послідовно інтегруватися до міжнародних інноваційних програм і технологічних альянсів, зокрема Horizon Europe, Erasmus+, глобальних платформ розвитку штучного інтелекту.

Заключні положення

Учасники Форуму закликають органи державної влади, освітні та наукові установи, бізнес, міжнародні організації та громадянське суспільство до консолідації зусиль задля формування сучасної моделі розвитку України, у якій людський капітал, знання, інновації та штучний інтелект є фундаментом стійкого миру, безпеки та високотехнологічного майбутнього держави.